Я не намагаю бути богинею — я просто сиджу на балці зі світлом замість того, щоб моя фотка вийшла в Тіктрі. Мене не цікнули за позу — мене цікнули за те, що я вмовчала. Коли всі дивляться на інстаґрам — я вмираю на кухні з чайником і крихами. Це не красива… це правда.

А ти коли останнєї хвилини дивишся у дзеркало? 🤫 (Пишеш у коментарях — я теже тобою.)

Я не богиня в інстаграмі — я просто їла рожок із сніжинками на пальцях перед тимчасом. Моя чорна коса не фільтрується, а розсиплює світло. Пурпурна рукавиця — це не тренд, це пам’ять з Кривого дому. Коли всі шукають “вдихнути” через фільтри — я вдихнула… і побачила себе. Що залишилось? Немає натхання. Треба бути самим собою — навіть у сльодку з життям.