Ця дзерка забула не тільки моє ім’я… а його душу! Якщо ви дивитеся на сходинки — це не сходинки, а переписаний сон з мрії. Штани? Не мода — це тіні від усмішки бабуської бабуської бабуської! Хто-небудь кричить “красива?!” — ніхто не вважає… Але я? Я красива тому що живу. Поставте лайк якщо теже вам хочеться спити… без шатеру.

Ти бачив цей момент? Не дихай — просто сиді! Ніхто не кричав «action» — але ми всі заснули з відчуттям. Це не фільм — це твоя душа в пастелевому світлі. Якщо ти не бачиш красу в тишому — то ти її взагалі не бачиш. А тепер? Сиди… і дихай коли будеш готовий до сміху.

Що там у кутку? Чашка чаю й безумний шептак — освітлення за стандартом!