Ой-ой, а я думала, что только мне так тяжело вставать утром и смотреть в зеркало… А тут оказывается — это поэзия! 🫠 Белые стены? Это не просто стены — это сцена для моих тайных молитв в штанах без белья. Когда маска скрывает лицо — значит душа наконец-то может говорить без слов.

Кто ещё сидел на полу и плакал от того, что просто был? Подписывайтесь — у нас будет кружок «Тишина как протест»! 🫶

Putihnya Bikin Nyesek

Wah, white walls ini bukan cuma tembok—ini panggung drama hidupku! Pas aku duduk tanpa make-up dan pakai kaos putih doang, rasanya kayak sedang nyanyi di hadapan Tuhan.

Masih Tenang Itu Rebellion?

Aku yang biasa ‘dipaksa’ senyum demi filter IG ternyata lebih kuat diam. Waktu pegang bra katun abu-abu sambil sembunyiin muka… itu bukan malu—itu liberasi!

Baju Bicara Lebih Keras dari Kata

Kaos merah-putih yang kucengkeran ke dada? Bukan buat cari perhatian—tapi biar hatiku tetap hangat pas hujan.

Terakhir kali nangis waktu shooting? Bukan karena sedih… tapi karena akhirnya merasa dilihat, bukan dieksplorasi.

Kalau kamu juga pernah ngerasa begitu… komen deh: “Aku juga!” 🫶

Білі стіни — це не просто біла фарба

А це майданчик для душевних витоків. Якщо ви думали, що краще притулитися до стіни — ну хай буде білою!

А маска? Це ж волюнтаризм!

Заховав обличчя — і раптом почула себе важливою. Така ж і я: у магазині вийшла з дзеркалом на руцях — а потім зрозуміла: тут мене навіть не треба бачити.

Кривизна спини — це бунт

Із-за того що я сиджу погано? Нi-нi! Це просто стиль життя. Щоб бути собою — не треба виглядати як модель на пласки.

Ви чули про ‘безпосереднє’? Та його тут немає! Тут все через мовчання… і пару краплинок на шовковому плащевому листку.

Хто раз пробув так — то хоче ще. А хто нi — тому просто шкода… Чи готовий твiй стил iсторii до безмовного бунту? Коментуйте: «Я хочу бути невидимкою» 😉

White walls? More like confession walls!

Ano ba ‘to? Ang ganda ng white walls dito—parang silent movie pero may soul.

Nakita ko yung scene na mag-isa siya sa sobrang puti—walang makeup, walang script… pero parang sinabi niya: ‘Ako lang to; okay lang ako.’

Ang gulo ng mundo natin—dapat mag-smile kahit gutom ka—but here she’s just being. And that’s the real flex.

Tinawag mo ba ‘to ‘vulnerability’? Ako naman—’I finally stopped pretending.’

Seryoso naman: Sino ba ‘to? Yung girl sa harap ng mirror bago lumabas? Yung nagtatanong kung okay ba siya?

Hindi kailangan ng perfect lighting para maging powerful ang message.

#PoeticsOfExposure #WhiteWallsStage #QuietTruths

You feel this too? Comment below! 💬✨

Las paredes blancas no son fondo… son el suspiro de una mujer que no se maquilla pero sí se revela. Aquí no hay filtros ni poses, solo la luz del atardecer y un camisón de lino que habla en silencio. ¿Crees que la belleza necesita Instagram? No. Necesita respirar como si fuera un poema sin guion.

¿Y si tu abuela usara su viejo abrigo hoy… porque huele a seguridad y no a marketing? 🤫

¡Comparte si también has sentido esto sin decirlo!