Ось це — моя ідеальна субота: світло ллються через вікно як старий фільм, а я просто сиджу й дихаю. Ні кадрів для сторінок, ні «смайликів» для алгоритму — тільки я і моє тіло у своїй глинці.

Кажуть: «Сядь красиво!» А я кажу: «А чому б не сидіти просто?»

Що ви скажете? Чи пробували вже бути просто… собою?

#спокойне_життя #не_потрібно_дозволу #свобода_у_тишинi

Кухня? Це ж мій храм!

Якщо ви думаєте, що кухня — це місце для борщу і посуду… ні-ні-ні! У мене тут святиня з ультра-побутовою атмосферою.

Мені не потрібна вебкамера, щоб бути собою. Мені потрібна лише сонячна смужка о 7:04… і письмо без фільтрів.

Це не #selfcare тренд — це протест проти того, щоб жити для камер.

А ви також виростаєте на кухні? Чи просто чекаєте на «готування» для TikTok?

#кухняякхрам #мовчанняпрощемовчання #внутрішнєспокій

Сонце на шкірі — це не вибір

Якщо сонце вже вилетіло з-за горизонту — то якщо йому ще треба пройти крізь п’ять чатів і три дзвінки? Нехай спочиває.

Дріжджовий експеримент

З’їсти пончик до 7:18 — це не бунт проти правил. Це бунт проти свого внутрішнього начальника.

Мовчання як стиль

Немає ніякої потреби посмикати кутками рота для фото. Якщо ти вже є — цього достатньо.

Кажуть: “А хто побачить?” А хто? Той самий, хто тебе вже любить… і зараз починається.

Ви ж також з’їдали пончик без оправдання? 👇

Ну ось вона: білий одіж і вишня на губці… без сповіщень, без лайків. Якщо ти дивишся на мрію — це не естетика, це виживання. Мої волоси не падають з-за тренду — вони падають з-за сенсу. А коли настає ніч? Тихий шепіт вишні… я його ще залишився з кейком на губці — і це моє. Хто ще дозволяє собі бути не ідеальним? Я — такий.

Поставай лайк, якщо тобі був усмак у французької носочцi.

24-й рік — мій перший день без масок

Якось у київському душовому бачила себе — не як модель з інстаграму, а просто… я.

Потім підняла руку до шиї: «Оце ж не твоя фігура? Це ж твоє життя!»

Камера не лякається

Коли зупинилися на «просто бути» — камера вже не ганялася за ідеалом. Вона просто бачила.

Мої складки? Мовби література. Мої тіні? Навпаки — мова серця.

Що було насправді?

Схоже, ми не носимо бельє для чужих очей… А для того щоб врешті-решт побачити себе.

Тобто… Я не повинна бути ідеальною?

Навпаки! Саме в моїх швидкохвилинних трясучихся моментях — найбільша сила.

Все це не про лайки. Це про те: «Я тут».

А що ти? Займайся своїм дзеркалом сьогодні? 🪞

#люблюсебев24 #нефальшивля #дзеркалопозаперечень

Якщо ти думаєш, що соцмережі розуміють тебе — то ти не бачив цього міста. Моя сльфета не використовує фільтри, але — вона просто дихає. Алгоритм не знає моє ім’я… але він чуває мою тишоту. Я не інфлюенсер — я ехо після того, як усі перестали дивитися.

Тоже? Вся кожна кадра — свята. Не тому що красива… а тому що я дозволила собі бути побаченою.

Хто ще зробить цей момент? Просто подивись у темряну ланку… і почуваєш: “А чому ж вона не посміхається?”