ওই ক্যামেরা তো পুরোনাম? না বাবা! এটা শুধু আমার চিত্তেরই।
ক্যামেরা দিয়ে ‘ফটোগ্রাফি’ হয়না—তবে ‘ফিলম’।
আমি ‘হির’ক্যামেরা’টা পিছনেই—সবচেয়ে।
তোমার ‘লিনন’শার্ট’টা? সত্যি! অথচ ‘জিনস’গুলো… দিদি! এগুলো ‘ফ্যাশন’-এরই-পছনদ? না… এগুলো ‘শ্যাডো’-এর-জনক।
ভব! আমি ‘পড়ত’, হয়ত “আমি”ই-খয়…
আপনি? পড়বেন? (পড়বেন → ✅) (হয়ত “আমি”ই-খয় → 💬)
Ця дзерка забула не тільки моє ім’я… а його душу! Якщо ви дивитеся на сходинки — це не сходинки, а переписаний сон з мрії. Штани? Не мода — це тіні від усмішки бабуської бабуської бабуської! Хто-небудь кричить “красива?!” — ніхто не вважає… Але я? Я красива тому що живу. Поставте лайк якщо теже вам хочеться спити… без шатеру.
Quand le miroir oublie ton nom… moi aussi j’ai arrêté de me regarder dans un miroir.
Je porte du silence. Pas de jeans mode : des ombres qui dansent en silence.
Et si la caméra de mamie était un poème ?
Non merci pour les filtres.
On dirait que l’âme se souvient… en noir et blanc.
Et toi ? Tu as vu ta propre ombre aujourd’hui ? 👀✨ #SilenceIsTheNewBlack
عندما تنظر في المرآة وتشوف نفسك… تلاقي إنها ما تضحك، بل تتنفس! الستائر الأبيض مش ملابس، هي صمت يمشي على درجات الليل. الجينز الرمادية؟ ما هي أزياء، هي ظلّ يهمس باسمك حين لا أحد يشاهد. شو حكاية التصوير؟ إرث من كاميرا جدتك اللي ما بتحتاج للك فلتر — فقط دمعة متأخرة في ضوء الصبح. هل جربتِ يومًا أن تبكي بلا صوت؟ شاركي بتعليق… أنا فعلت ذلك قبل خمس دقائق.