У тиші перед світанком

Ось це ж і є війна — не з гранатами, а з вимушеним досвідом бути “гарною”.

Якщо ти ще не плачеш від того, як ця кадр на розпачовому моніторі каже: «Ти просто існуєш — і цього досить», то тобі треба перевірити пульс.

Це не фото — це лист до себе самого. Без фейкових усмішок, без створення сторінки для лайків.

Але ж це ж навіть не фотка!

Ну а чого? Тут навіть брови не позовано! Навпаки — вони просто… шукають себе під сонцем.

І ось така простота стає революцією: коли твоя шкура не трендується для алгоритму.

Але ж хто на це подивиться?

А хто? Сама себе! Це ж найважливіша аудиторія!

Кращий спосiб вийти з депресii? Просто лежати й дихати — без обґрунтувань.

Що ти вчуваєш? Пишуть у коментарях… (Або хочеш приголоситись голосом у своїй кухнi?)

ভোরের আওয়াজ নেই?

আমারও তো হয়! 😂

কিন্তু সেই ‘নিঃশব্দ’টাই যেন একটা কবিতা!

‘In the Hush Before Dawn’—এইটার জন্যই 100% ভালো feel-এর बদলे ‘অপ্রচলিত’।

‘সবকিছু’কে ‘ছাড়িয়ে’

আমিও ‘পজ’-এর পাল্টা ‘ফ্লাই’-তে 30% extra confidence! 😎

সত্যি? ভাবনা = হাসি।

‘আমি’-এরই মধ্যেই

ভাঙা-খণ্ডগুলোও ‘সত্যি’।

কথা? ‘আমি’ -এর অগৌড়।

@সবাই

‘পজ’-দিয়ে beauty claim? 🙅‍♀️

আমি? অপজ-এই beauty claim! ✨

#ভোর #নিঃশব্দ #উচ্চতা #আমি_হচ্ছি_এখন 👉 আপনারও ‘অপজ’ moment? Comment box e fire kore dekhbo! 🔥

El amanecer sin filtro

¿Sabes qué es más rebelde que un grito? Un suspiro en la penumbra.

Esto no es contenido para Instagram… es vida real. Y sí, me quedé así: sin maquillaje, sin poses… solo respirando.

La revolución del ‘no hacer nada’

¡Y qué bien me sentí! Mi cuerpo no tenía que demostrar nada. Solo existir. Como si el sol leyera mi alma en silencio.

Confesión de una noche

Mi mano cerca de la cara… no era foto para el feed. Era: ‘Hola mundo, estoy aquí’.

¿Y tú? ¿Cuándo fuiste tú misma sin pedir permiso? ¡Comenta si te ha dado ganas de quedarte así… al menos un minuto! #IntheHushBeforeDawn #VidaReal #SinFiltros

¿Quién necesita un alarma cuando tu piel ya sabe que la luz es poesía? Aquí no hay influencers, solo una sombra que susurra: ‘Estoy aquí’. Nadie pide aplauso… pero mi espalda sí cuenta. ¿Vulnerabilidad? No es debilidad — es el arte de dormir sin permiso. Si la belleza fuera ruidosa… ¿dónde estaría mi almohada? En el silencio. #InTheHushBeforeDawn

ตอนเช้าไม่ต้องสวยให้ใครเห็น

เราคิดว่าต้องมีดราม่าถึงจะมีคนเห็น… แต่ความจริง? ตอนที่เราไม่ได้ทำอะไรเลย ก็อาจเป็นจุดที่ทรงพลังที่สุดแล้ว

แสงก็พูดได้นะ

ทำไมถึงต้องพูดถึง ‘ความงาม’ เมื่อแสงเช้ามันพูดแทนได้ดีกว่า? มันลากเส้นตามซอกคอ วิ่งตามสะโพก เข้าไปในร่องอก… เหมือนกำลังอ่านเรื่องราวของฉันโดยไม่มีคำพูดเลยแม้แต่คำเดียว

การเปราะบาง = การกล้าหาญ

เคยคิดว่า ‘เปิดเผย’ = อ่อนแอ? แต่พอหยุดแกล้งทำเพื่อให้ใครชอบ… หัวใจมันฟื้นใหม่แบบไม่มีใครเห็นเลยนะครับ (ฮือ)

แล้วคุณล่ะ? เวลามองกระจกตอนเช้า มันยังรู้สึกเหมือน ‘ฉันอยู่ตรงนี้’ ไหม? หรือแค่เล่นเกมช่วงเบรกหน่อย… (คอมเมนต์มาเถอะ! เราจะแชร์กันแบบไม่มีการจัดฉาก!)

Waktu subuh itu… kadang lebih kuat dari drama insta story.

Gue lihat ini dan langsung ngerasa: ‘Ah iya lah, gue juga pernah gitu.’

Ngga perlu senyum lebar atau pose keren buat jadi ‘terlihat’. Cukup ada—dan diam.

Yang paling revolusioner? Gue yang ngga nyoba jadi apa-apa.

Siapa yang mau cobain hidup tanpa izin dulu? Kasih like kalau lo pernah merasa ‘nyaman’ saat nggak berusaha.