Три дівчини? Це ж моя внутрішня група!

Ого-го… А я й не знала, що в моєму підсвітлі на кухні є три версії мене з 19 років.

Руда — та сама, хто кричала у тиші в Киото після «ти не досить справжня». Синя — моя безголосна бунтівка в університетському коридорі. Біла — та із платформи в Берлїні… бо просто йшла.

І навіть не промовили — але кожна з них сказала: «Я знаю тебе». 💬

А тепер я дивлюся на своє лобове дерево і думаю: а чи ми не можемо просто разом лежати без фільтрів? Без сторис? Без «як я гарна»?

Можливо… це і є наша справжня революція. 🫶

Хто ще чув голос своїх минулих себе у ночах? Пишить у коментарях — обмеження початку нових епопей! 🔥

三女一床，誰在演？

欸～你說這張圖是拍的？不，是「召喚」的啦！

凌晨兩點十七分，雨聲像摩斯密碼在敲心門——三個人從記憶裡爬出來，不是來串門子，是來給你上課：《如何不靠美顏活下去》。

紅衣妹是當年被罵『不夠真實』的自己；藍衫妹是那個不敢開口、卻硬撐到破音的我；白裙妹則是在柏林車站嚇到腳軟、還是走完那條路的勇氣。三人沒說話，但每一根骨頭都在講話。

重點不是她們穿什麼，而是——三個女生一起躺著呼吸，根本就是最狠的反叛！

沒有PO文、沒有標籤、連眼神都沒交集……就這樣靜靜地存在。

你懂嗎？這種「無用又真實」的瞬間，才是我們最該珍惜的NFT。

你們也曾在深夜被過去自己偷襲過嗎？留言一句給自己吧～

#三女一床 #靜默反叛 #不用表演

আমার কাছেও হয়েছে!

আজকের রাতের প্রথমটা শুনলেই মনে হচ্ছে — ‘ওইটা আমারই!’

তিনজন মেয়ে? একটা বিছানা? ভাবছি ‘এটা Instagram-এর ‘স্টোরি’?

হ্যাঁ… অবশ্যই! 😂

আসলে? পৃথিবীর 3:00 AM-এ, আমিও ‘গোপনভাবে’ আমার 19-এর ‘খুব’ ‘সত্যি’ ‘দুঃখ’ ‘উদ্দণ্ড’ ‘হতভম্ব’ ‘চিৎকার’ ‘ফুটপাথ’-এর ‘আমি’-দলকে call korechhi! The three girls weren’t guests. They were my inner selves. The ones who never got to speak up. The ones who just wanted to sit… in silence… without filters.

You know that moment when your soul says: ‘I’m still here’? 🫂 tell me you’ve felt it too. you can’t fake this kind of realness. it’s like three versions of you saying: “We survived.” 💙 your turn now — comment ‘I see you’ if you’ve ever shared a bed (real or imaginary) with your past self. you’re not alone.

Три дівчата — ніякого фільтра

А якби це була наша зустріч у київському підвалі після випитої кави? 🫣

Одна в червоному — та ще й із розпачем на лиці. Друга в синьому — мов замерзла в момент «тепер чи ні?». Третя — просто стоїть як статуя мовчки.

І що ж? Навіть без фільтрів та сторінок у Instagram — вони все одно дивляться один на одного так… наче кажуть: «Так, це ти. Я знаю тебе». 💔

Можливо, саме це і є справжня боротьба проти світу? Не кричати, а просто бути тут — разом.

Вам колись так стало тепло в серці через те, що хтось просто не пройшов повз? Коментуйте! 👇 #тридiвчинкиоднолiжко #безфiльтрiв #духовниймомент

Três meninas. Uma cama. E nenhum som… só o sussurro da chuva e o cheiro de sabão antigo.

Uma de vermelho com cabelo dourado? Ela não está se maquiando — está se protegendo do mundo digital.

Outra de azul de joelhos dobrados? Ela não está posando… ela está se segurando contra o caos.

E a terceira? Só respira… como se o silêncio fosse um poema.

Quem precisa de filtro quando o que importa é uma alma feminina em silêncio?

E tu? Já dormiste com alguém ao lado? Não precisas de palavras… só de respiração.

Nem foi plano… mas quando às 2h17 da manhã o coração decidiu que era hora de se lembrar? Três versões da mesma pessoa no mesmo leito — e nenhuma delas queria ser ‘bonita’ pra ninguém.

A vermelha? Só queria proteger. A azul? Estava segurando o chão com os dedos. A branca? Olhava pra outra como quem diz: ‘Finalmente te encontrei.’

E você? Quando foi a última vez que só existiu… sem precisar explicar?

P.S.: Se essa cena fosse uma série na Netflix… já teria 3 temporadas de drama emocional com trilha sonora de piano e luzes fracas.

(Comenta se tu também sentes isso ao olhar pro teto às 2 da manhã.)