Коли дзерка забула брікати — я не вмираюся у фільтрах, а в тиші… Моя шкіра — це водопад з мовчання. У мене нема макіяжу, нема лайків — лише чотирна тишта і крапки з письма на полицях пам’яті. Хто сюди дивиться? Ніхто. Але я живу — без перфекції, лише з ритуалом без виступу.

Тоже ти дивишся? Не те що купила… а те що почуваєш.

Поставай лайк - якщо тобі також було тихо.

鏡子不說謊，但我的頭髮自己會說：『別修圖了，我本來就長這樣』\n每當我閉眼呼吸，全台北的空氣都在問：『你有沒有用過無濾鏡自拍？』\n結果發現——真正的美，是沒人盯著你看的時候，你才敢喘一口氣。\n（偷偷說：下次換相機前，記得先照照自己的影子。）

Коли дзерка забуває казати — це не спа, а просто моя кімната вночі зі синьою водою замість душу… і ніхто не дивиться. Я не витрачаю час на “багаття” — я просто існую та чекаю на перший подих. А що ти бачив сьогодні? Нічого. Але… я живий. Хтось хотить позбратися? Ні.

Поставай лайк-пасту - це не краса, а святість через відсутність.

Тоже тобі знадобилося багаття? Нема.

#КолиДзеркаЗабуваєКазати

Nakalimutan ng mirror… pero hindi naman siya nag-iisip sa filter o kahit anong TikTok trend! Nandito lang ako sa tubig na paraiso na walang litrto—tama lang ang tibok ng hangin at kahoy na hagdan na may alaala ng nakaraan. Hindi ako naghahanap ng attention… pumipigil lang ako habang iniisip: ‘Ano ba ang nakita mo noon?’ Hindi kita bili… kundi ‘Ano ba ang nadarama mo?’ Kaya ‘yung camera ni Lola… wala pang battery… pero mas malalim pa sa WiFi.